Suchergebnisse

У виданні аналізуються укладені в різні проміжки "довгого" XIX століття звіти консульських установ Франції, Іспанії, Австрії та Великобританії у портах Північного Причорномор'я, насамперед в Одесі. Систематично здійснювані іноземними консулами описи контексту їхнього перебування розглядаються як цінне джерело до вивчення історії економічного, демографічного, кліматичного, інфраструктурного, соціального, політичного розвитку південних та центральних регіонів сучасної України в «часі довгого тривання». ; The study analyzes reports prepared at different points of the "long" 19* century by French, Spanish, Austrian and British consular offices in the ports on the northern Black Sea coast, primarily in Odesa. The foreign diplomats' accounts about the local context are treated as a valuable source for economic, demographic, climatic, infrastructural, social and political history of today's Southern and Central Ukraine from the perspective of "longue durée".

У виданні аналізуються укладені в різні проміжки "довгого" XIX століття звіти консульських установ Франції, Іспанії, Австрії та Великобританії у портах Північного Причорномор'я, насамперед в Одесі. Систематично здійснювані іноземними консулами описи контексту їхнього перебування розглядаються як цінне джерело до вивчення історії економічного, демографічного, кліматичного, інфраструктурного, соціального, політичного розвитку південних та центральних регіонів сучасної України в «часі довгого тривання». ; The study analyzes reports prepared at different points of the "long" 19* century by French, Spanish, Austrian and British consular offices in the ports on the northern Black Sea coast, primarily in Odesa. The foreign diplomats' accounts about the local context are treated as a valuable source for economic, demographic, climatic, infrastructural, social and political history of today's Southern and Central Ukraine from the perspective of "longue durée".

Мета дослідження полягає у з'ясуванні: обставин народження, загальних закономірностей та індивідуальних особливостей соціалізації, мапи просторових переміщень, мережі інтелектуальних зав'язків, читацьких компетенцій і когнітивного інструментарію, змісту й спрямування головних ідей та життєвих стратегій класика української історіографії Ілька Боршака в період, який охоплював la belle époque, Першу світову війну. Революцію і закінчився його оселенням у Франції в 1920 р. Методологія дослідження. Біографію Борщака реконструйовано шляхом порівняння інформації двох домінантних текстуальних проекцій, а саме еґонаративів (1) й документів інституційного характеру (2). На противагу його пізнішій українській еґонаративній ідентичності, яка реінтерпретувала та замовчувала обставини походження, дитинства й юності (концепт стигми ідентичності Е. Гоффмана), діловодство релігійно-обрядового, освітянського, військового, поліційного характеру засвідчує існування двох раніших пластів соціокультурної приналежності – єврейської та російської, тож вибір української ідентичності став пізнім і раціональним результатом процесу переідентифікації. Окремі пояснення добре корелюються з теорією наративної ідентичності П. Рікера, а також психологією девіантної поведінки. Наукова новизна визначається як практичною реалізацією сучасних дослідницьких підходів у царині біографістики, так і створенням вступу до інтелектуального життєпису Ілька Борщака. Висновки. Викладена Борщаком версія його минулого, яка завдяки некритичному підходові набула поширення в історіографічному полі, виявилася на повірку фікцією. Особливо прикметними виглядають його містифікації щодо походження, освіти та участі в Першій світовій війні. За матеріалами архівів Молдови, Росії, США, Франції, України з'ясовано питання про його родинне коріння; вперше до наукового обігу введено метричний запис про народження 19 (31) липня 1894 р. в м. Бельци Бессарабської губернії; проаналізовано документи його особової справи 1914 – 1915 рр. в університеті св. Володимира; а також інформацію французької поліції загальної безпеки та радянського НКВС, у т. ч. карної справи його батька – Л. Баршака. ; Дослідження здійснено завдяки ґрантовій підтримці Наукового товариства імені Шевченка в Америці (Нью-Йорк) та Українського католицького університету (Львів). ; The research is aiming to clarify the following features of Ilko Borshchak (Élie Borschak) life path activity, as follow: circumstances of his birth; general patterns and individual features of socialization; reconstructing the obstacles of Ilko Borshchak spatial displacements throughout his early life; discovering the network of intellectual relations with contemporaries, reading preferences and the shaping of the main ideological aspirations and life strategies of the classic of Ukrainian historiography Ilko Borshchak in the period covered la belle époque, World War I, Revolution and ending with his settlement in France in 1920. The research methodology. The biography of Ilko Borshchak was reconstructed by comparing two dominant text projections, namely the ego narratives (1) and institutional documents (2). In contrast to his later Ukrainian ego narrative identity, which reinterpreted and concealed circumstances of his origin, childhood, and adolescence (Erving Hoffman's stigma identity concept), the institutional documents relating to religious, educational, military, or police aspects of Ilko Borshchak life testifies to the existence of two earlier strong sociocultural affiliations – Jewish and Russian. Therefore, the choice of Ukrainian identity was a late and rational result of the Ilko Borshchak re-identification process. Our study's explanation strategies are well correlated with Paul Ricoeur's theory of narrative identity and the psychology of deviant behavior. The scientific novelty. In our study, we implement modern research approaches in the field of biography and propose an introduction to the intellectual biography of Ilko Borshchak. As a conclusion, we can conclude that Borshchak's version of his own past was a narrative fiction constructed by Borshchak himself. Still, nevertheless, that mythological image was both uncritically and successfully integrated into historiography. Particularly noteworthy are his mystifications about the origin, education, and own participation in the World War I. According to the materials based in archives of Moldova, Russia, USA, France, Ukraine, was clarified the question of his family roots; into historiography for the first time was introduced a metric record birth of July 19 (31) 1894 in the Bălți, Bessarabian province; analyzed the documents of his personal file from 1914 to 1915 at the University of Saint Volodymyr; as well as information from the French General Security Police (Sureté Générale) and the Soviet People's Commissariat of Internal Affairs (NKVD), including the criminal case of his father, Leon Barshak.

У монографії досліджується ставлення уряду Франції доби Нанолеона І до південно- західних земель Російської імперії, які сьогодні належать до складу Української держави. Це ставлення розглядається як багаторівневе історичне явище, яке, хоч формувалося під впливом військово-політичного зацікавлення Нанолеона Східною Європою, визначалося змістом інформаційних потоків, які наснажували уяву французьких діячів, а також особливостями культурних узвичаєнь, світогляду, ментальності цих представників західної цивілізації. Головною джерельною базою дослідження стали документи з архівів Франції, Австрії, Польщі й України. Серед використаних у дослідженні наукових методів важлива роль належить інструментарію культурної антропології та психології уяви, який допомагає зрозуміти історичну реальність з точки зору її безпосередніх акторів, тобто Наполеона і його політичного оточення.

Исследуется одна из наиболее загадочных страниц биографии Михала Сокольницкого, видного участника польского патриотического движения конца XVIII — начала XIX в. Деятельность М. Сокольницкого в качестве переводчика и разведчика во время русского похода 1812 г. анализируется на основе неопубликованных рапортов этого дивизионного генерала из Национального архива Франции. Содержание документов позволяет не только типологизировать метода: ведения армейской разведки, но и определить степень их эффективности. ; It was studied one of the most enigmatic pages of the biography of Michal Sokolnicki, a prominent member of the Polish patriotic movement in the late XVIII — early XIX cent. Activities of Sokolnicki as an interpreter and intelligence officer during the Russian campaign in 1812 is analyzed on the basis of unpublished reports of this divisional general from the National Archives of France. The content of the documents allows not only to bring out the typology of methods of military intelligence, but also to determine their degree of effectiveness.

Thorough analysis of a wide range of historiographic materials, some of which are introduced to the scientific community for the first time, proves unsustainability of the popularized in the works of Ukrainian author Il'ko Borshchak and Soviet historian Boris Abalikhin hypothesis according which Napoleon planed to retreat from Moscow to Ukraine. The utilisation of microhistorical methods of analysis and methods of mental mapping helped to clarify intentions of the French Emperor, and also to understand why and how rumors about a possible military advances of the Grand Army in the south-western direction were created and spread.

Есе висвітлює основоположні параметри авторської концепції «вписування» української історії в европейський контекст. З теоретичного погляду ця концепція спрямована на подолання лінійної вузькости етнокультурного та державницького метанаративів. На противагу їм обґрунтовується горизонтальна модель, яка робить акцент не стільки на відмінних, скільки на спільних рисах цивілізаційного характеру. Ця текстуальна модель базується на багаторівневому компаративному аналізі процесів та явищ в рамках загальноевропейської історичної картини, а також на виявленні універсальних мереж культурних, ідейних та економічних обмінів і взаємовпливів. Згадана модель спрямована на з'ясування української специфіки таких явищ загальноевропейського масштабу, як реформація, бароко, про- світництво, романтизм, націоналізм тощо. Відтак концепція «вписування» наголошує на органічній взаємодоповнюваності документальних свідчень, які створювалися у надрах різних етнічних і державних традицій. Вона надає перевагу визначенню єрархії ідентичностей акторів історичного процесу, пошукові великих кордонів перервностей української історії, процесам інкультурації у широкі спільноти европейського масштабу. ; The essay presents the fundamental aspects of the author's concept of how Ukrainian history can be "inscribed" into the European context. From a theoretical point of view, this concept aims to overcome the linearity and narrowness of ethnocultural and state-oriented meta-narratives. The author, in contrast, argues for a horizontal model that stresses common rather than distinctive civilizational features. This textual model is based on a multi-level comparative analysis of processes and phenomena within the pan-European historical landscape as well as on the identification of universal networks of cultural, conceptual and economic exchanges and interactions. It focuses on explicating the Ukrainian specifics of such pan-European phenomena as Reformation, Barocco, Enlightment, Romanticism, nationalism etc. The "inscribing" approach stresses an organic complementarity of documentary evidence that emerged within different ethnic and political traditions. It seeks to determine a hierarchy of identities of historical actors, to identify in the Ukrainian history its great boundaries of discontinuity, and to trace the processes of Ukraine's inculturation into wider communities of the European scale.

Есе висвітлює основоположні параметри авторської концепції "вписування" української історії в європейський контекст. у теоретичному сенсі концепція спрямована на подолання лінійної вузькості етнокультурного і державницького метанаративів. На противагу їм обґрунтовується горизонтальна модель, яка робить акцент не так на відмінних, як на спільних рисах цивілізаційного характеру. Ця текстуальна модель базується на багаторівневому компаративному аналізі процесів і явищ загальноєвропейської історичної картини, виявленні універсальних мереж культурних, ідейних та економічних обмінів і взаємовпливів. Згадана модель на з'ясування української специфіки таких явищ загальноєвропейського масштабу, як реформація, бароко, просвітництво, романтизм, націоналізм тощо. Концепція "вписування" наголошує на органічній взаємодоповнюваності документальних свідчень, які створювалися у надрах різних етнічних і державних традицій. Вона надає перевагу визначенню ієрархії ідентичностей акторів історичного процесу, пошукові великих кордонів перервностей української історії, процесам інкультурації в широкі спільноти європейського масштабу. ; The essay presents the fundamental aspects of the author's concept of how Ukrainian history can be "inscribed" into the European context. From a theoretical point of view, this concept aims to overcome the linearity and narrowness of ethnocultural and state-oriented meta-narratives. The author, in contrast, argues for a horizontal model that stresses common rather than distinctive civilizational features. This textual model is based on a multi-level comparative analysis of processes and phenomena within the pan-European historical landscape as well as on the identification of networks of cultural, conceptual and economic exchanges and interactions. It focuses on explicating the Ukrainian specifics of such pan-European phenomena as Reformation, Barocco, Enlightment, Romanticism, Nationalism etc. The "inscribing" approach stresses an organic complementarity of documentary evidence that emerged within different ethnic and political traditions. It seeks to determine the hierarchy of identities of historical actors, to research in the Ukrainian history its great boundaries of discontinuity, and to trace the processes of Ukraine's inculturation into wider communities of the European scale.

Мікросвіт політичних поглядів відомого єрарха Греко-Католицької Церкви Антонія Ангеловича досліджується через призму соціяльного процесу середнього масштабу, яким було залучення духовенства Галичини в політичну систему імперії Габсбургів, на тлі боротьби Австрійської корони з революцією у Франції та поширенням її ідей в Европі. У науковий обіг впроваджується низка документальних свідчень, які надають можливість типологізувати суспільно-політичні погляди Ангеловича як такі, що поєднали в собі два дискурсивних пласти - становий та імперський. У площині ідей ці погляди заперечували модерне розуміння нації та громадянського суспільства, а в площині політики складали шану традиційним цінностям монархічного легітимізму. ; The political views of an important figure of the Greek Catholic Church Antoniy Angelovych are examined as a microcosm with reference to general process, i.e. the involvement of the Galician clergy in the Habsburg political system, taking into account the Austrian Empires reaction to the French Revolution and basic opposition to its ideals. Having examined a number of documentary sources, the author has been able to identify the social and political views of Angelovych as being an amalgam of two distinct elements - those relating to social status and those appertaining to a subject of the Habsburg Empire. His views were generally incompatible with modern notions of the nation-state and of civil society and reflected a penchant for traditionalism and monarchical legitimization.

Напередодні та під час кампанії 1812 року увазі імператора Наполеона і французького уряду було запропоновано ряд проектів щодо проведення військових операцій у південно-західній частині Російської імперії та подальшої політичної реорганізації цих земель. Авторами цих проектів були переважно діячі польського патріотичного руху, котрі намагалися зацікавити французький уряд ідеєю відбудови Речі Посполитої в її "історичних кордонах". Найбільш розробленим виявився проект генерала М. Сокольницького, який пропонував здійснити військову експедицію на Київ та організувати повстання на Правобережжі. У подальшому М. Сокольницький передбачав політичну реструктуризацію Східної Європи; створення між відновленою Польською державою і Росією низки федеративних князівств. Ці та інші пропозиції мали певний вплив на стратегічні плани й тактичні розрахунки Наполеона, проте в підсумку французький імператор відмовився від розширення театру військових дій на південно-західні регіони Росії. ; Before and during the 1812 campaign the emperor Napoleon and French government considered a series of projects on the possible ways for carrying out a military operation in the South-Western part of Russian Empire and further political reorganizing of these lands. Mainly, the members of Polish patriotic movement were the initiators of these projects; they tried to engage the French government with the idea of re-establishing the Polish-Lithuanian Commonwealth within its "historical borders". The most elaborate project came from General M. Sokolnicki, who suggested a military expedition to Kyiv and organizing a rebellion in the Right-bank Ukraine. Further, M. Sokolnicki advocated for a political restructuring of the Eastern Europe, namely for the formation of several federative principalities on the territory between the restored Polish state and Russia. To some extent these and other suggestions influenced the strategic plans and tactic expectations of Napoleon. However, the French Emperor rejected the expansion of military action over the South-Western regions of Russia.